Рятувальне багатоборство

ОСНОВИ ЗДОРОВ'Я

Спортивний туризм

До проблем навчання першій долікарській допомозі

 Вміння надавати першу долікарську допомогу напряму пов’язано з поняттям життязберігаючої компетентності. Слід відзначити, що поняття «Перша долікарська допомога» включає як вміння надати самодопомогу так і володіння основами реанімації,  навичками зупинки кровотеч та іммобілізації переломів різних типів, надання допомоги потерпілим в НС від  різноманітних вражаючих факторів та навичок транспортування потерпілого. Відповідно компетентна людина повинна вміти надати допомогу собі та тим, хто її потребує.

 Міжнародна комісія Ради Європи розглядає поняття компетентності як загальні або ключові вміння, базові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації, ключові уявлення, опори або опорні знання.

      Слід зазначити, що певне просування у питаннях практичної реалізації положень щодо компетентності учнів може бути досягнуто за умови розуміння специфіки компетентності як загальної здатності, надпредметного утворення, системи життєвих умінь та систематичної роботи вчителя (керівника), спрямованої на їх формування різноманітними засобами.

       Формування компетентності відбувається по рівням (за І.Єрмаковим):

I   -   дитина не знає, як треба поводитися, відповідно: не знає - не робить;

II  - дитина вже знає, але ще не діє відповідно своїм знанням;

III - дитина знає і відповідно діє;                                           

IV- автоматизована компетентність: дитина діє, не замислюючись чому вона так діє.

        «Кабінетно-лекційна» форма навчання  може надати дітям лише певні знання, тобто сформувати II рівень компетентності. Формування III і IV рівня компетентності можливе тільки через практичну спрямованість освіти.

         Формуванню компетентності по  рівням, що запропоновані І.Єрмаковим відповідає правило «Чотирьох треба», яке як найкраще відображає вимоги до життязберігаючої компетентності та навичок першої долікарської допомоги.

                                    Правило чотирьох ТРЕБА:

-         знати ;

-         вміти ;

-         хотіти;

-         діяти !!!

           Цьому правилу, в свою чергу, відповідають складові навчанню першій долікарській допомозі. Відповідно :

            - теоретична    -  знати ;

            - практична      -   вміти;

            - морально-вольова  -  хотіти, діяти.

           Одразу варто зупинитися на морально-вольовій складовій.

           Як правило, потреба в першій долікарській допомозі виникає несподівано і потребує негайних дій від свідків НС чи нещасного випадку. На проведення реанімаційних заходів (штучне дихання, непрямий масаж серця) чи зупинку артеріальної кровотечі є 5-7 хвилин. Нажаль, в силу певних обставин не всі очевидці (потенціальні рятівники) починають діяти одразу, або взагалі не починають діяти. Основними причинами ненадання своєчасної допомоги є:

n Байдужість (люди, незалежно від рівня підготовки та навіть кваліфікації, звикли проходити мимо чужої біди).

n Споживацький характер сучасного суспільства ( в суспільстві є нормою замовляти доставку піци, скачувати готові реферати з Інтернету, і бути впевненим, що все ( в тому числі і долікарську допомогу) повинні робити «спеціально-навчені» люди).

n Стан ступору (   Дезорганізація    поведінки проявляється у несподіваній втраті раніше набутих навичок, які, здавалося, були до­ведені до автоматизму. Доводилося не раз спостерігати, як деякі люди в ситуа­ції, що не віщувала реальної загрози, проявляли чудеса у володінні різними навичками дій в екстремальних ситуаціях набутих на тренажерах або в учбових класах, але в реальній екстремальній си­туації вони раптом цілком забували про все це і, в кращому випадку, лише не впадали в паніку і не заважали іншим.

n Паніка, страх за власне життя (Почуття тривоги, боязні, які можуть пере­рости у жах з його фізичними наслідка­ми: ослаблення, заціпеніння або панічну втечу. Це може супроводжуватися істе­ричною реакцією - панікою, що, у свою чергу, призводить до алогічної поведінки в екстремальній ситуації. Такий стан утруднює пошук виходу з цієї ситуації, викликає безнадію і, отже, відмову від боротьби при самодопомозі і тим паче від допомоги іншим).

n Страх невірно надати допомогу (виникає у багатьох людей через боязнь за можливі юридичні наслідки неправильної допомоги; через те що ситуація наяву не відповідає описаній в підручниках, чи відпрацьованій на заняттях) .

n Страх інфікуватися (нажаль є певний ризик в сучасних умовах поширення ВІЛ-СНІД, гепатитів А,В,С, туберкульозу та ін., але цілком безпідставний за умови дотримання правил безпеки).

Шляхи вирішення проблеми, на мою думку, лежать в двох площинах:

моральній  і навчально-тренувальній.

            Питання моралі піднімаються в тій чи іншій мірі в навчальних курсах «Правознавство», «Людина і світ», «Основи здоров’я», та є предметом обговорення на уроках літератури, на виховних годинах. Багато в чому результат залежить від того, як педагог зуміє розставити акценти в дилемі «Дбати в першу чергу про себе, чи дбати про інтереси суспільства та потреби ближнього».

             Щодо навчально-тренувальної складової, то саме вона повинна забезпечити VІ рівень автоматизованої компетентності - «Учень (людина) діє (ефективно та корисно) не задумуючись чому вона так діє». Без практичної спрямованості в навчанні наданню першої долікарської допомоги досягти успіху не можливо. Вивчаючи в класному приміщенні теоретичні  розділи «Основ здоров’я», «Основ медичних знань» чи «Захисту Вітчизни», що безперечно важливо, і виконуючи практичні вправи в цих же приміщеннях, учні залишаться на ІІ та ІІІ рівні. Вони будуть «знати і уміти», але чи будуть вони «діяти» в стресових ситуаціях? Однозначної відповіді на це питання немає, але, на мою думку, є можливість  покращити рівень навичок і довести їх до ІV автоматизованого рівня компетентності.

             Нажаль, після заміни курсу ОБЖ на «Основи здоров’я» викладання в 10-11-тих класах, відповідно до програми, припинилося. Щоправда та ж  програма надає можливість використовувати години варіативної складової, але це, скоріше, виключення, ніж правило. Можливість компенсувати відсутність є за рахунок інших предметів, до змісту програм яких включені відповідні розділи. Це можуть бути курси «Людина і світ», «Рівний – рівному», «Правознавство», «Захист Вітчизни», «Основи медичних знань».

             Резерви також криються в використанні позаурочних та позашкільних форм навчання,  зокрема: туристичних гуртків та спортивних секцій, а також участь у роботі Всеукраїнського громадського дитячого руху (ВГДР) «Школа безпеки», до програми яких включено розділ «Медицина».  При цьому більшість годин виділено саме на практичні заняття. В Положеннях зборів-змагань «Школа безпеки» та на туристичних змаганнях передбачено окремий вид «Рятувальні роботи» та спец-етап з перевіркою  знань та практичних умінь з медицини. Окрім цього варто звернути увагу на те, що і в першому і другому випадках учасникам доводиться працювати в умовах наближених до реальних: команди знають лише перелік можливих завдань по наданню першої долікарської допомоги, які, як правило, відповідають критичним станам потерпілого, але який саме вид чи види  травм  будуть в умовного потерпілого стає відомо тільки на етапі,  при цьому час на виконання завдання обмежений, працювати доводиться, як правило , після кількакілометрових переходів. На змаганнях «Школи безпеки» при наданні першої медичної допомоги умовному потерпілому учасники не просто надають допомогу, а і  в обов’язковому порядку проговорюють свої дії. Таким чином досягається ефект максимального запам’ятовування порядку дій та правил долікарської допомоги. Поєднання всіх вище названих факторів надає можливість  вийти на четвертий автоматизований рівень компетентності, а відповідно сподіватися, що при потребі у наданні допомоги реальному потерпілому, вихованці «Школи безпеки» зможуть за будь-яких умов діяти адекватно до ситуації .

              Для навчання туристів основам долікарської допомоги   використовується «Медичний довідник туриста» автор Коструб А.А. За цим же довідником проводиться суддівство етапів пов’язаних уміннями надавати допомогу. Методичні рекомендації по навчанню гуртківців, складені відповідно до довідника є на сайті КЗ ЗОЦТКУМ ЗОР www.zoctkum.ucoz.ua . Вид змагань «Медицина (надання першої невідкладної медичної допомоги при НС)» на зборах-змаганнях «Школа безпеки» проводиться у формі тестів, теоретичних та практичних завдань із надання першої медичної невідкладної допомоги (само- та взаємодопомоги) відповідно до навчального посібника «Медицина невідкладних станів» за редакцією д.м.н., професора, заслуженого діяча науки і техніки України Зозулі І.С. та співавтори, 2008 р. видання (м. Київ «Медицина» Міністерство освіти і науки України).

              Значну допомогу у підготовці до занять з надання долікарської допомоги можна отримати з журналів «Надзвичайна ситуації» в якому є відповідна рубрика.

             В цілому я вважаю, що за час навчання в школі учні, заради власної безпеки та безпеки оточуючих, повинні опанувати в повному обсязі навички надання першої долікарської допомоги. Досконало знати алгоритм дій при порятунку потерпілого:

            1. Оцінка ситуації, виключення можливості враження рятувальника.

            2. Припинення впливу вражаючого фактора на потерпілого.

            3. Оцінка стану потерпілого, наявності ознак життєдіяльності.

            4. Паралельно з початком реанімаційних заходів, викликати допомогу.

            5. При необхідності, з урахуванням стану потерпілого, транспортувати назустріч рятувальникам.

            6. Ні в якому разі не залишати потерпілого.

            7. Проводити реанімаційні дії до прибуття медиків.

            8. При невмінні надати практичну допомогу надавати моральну підтримку.

            Стимулом і одночасно гаслом до вивчення правил надання першої долікарської допомоги може стати слоган соціальної реклами європейських служб порятунку: "Допомога приходить вчасно до тих, хто вміє правильно її чекати".